08/03/23

Про "свято" 8-го березня.

Симуля́кр (від лат. simulacrum — подоба, копія) — ключовий термін постмодерністської філософії, який означає ЗОБРАЖЕННЯ, КОПІЯ ТОГО, ЩО НАСПРАВДІ НЕ ІСНУЄ.

Чого лише не перетворила на симулякр комуністична московитська зграя.

Політична партія, за визначенням, - юридично оформлене об'єднання людей за політичним світоглядом, для досягнення конкретних цілей та захисту спільних інтересів. Політична партія реалізує свої цілі в процесі політичних змагань. А зграя під цим словом створила партію-симулякр - тоталітарну секту для захоплення і узурпації влади, знищення всяких політичних змагань і конкурентів.

Зграя створила вибори-симулякр, коли мільйони рабів роблять вигляд, що голосують, а насправді лише опускають бюлетень за єдиного висуванця партії-секти.

Церква (грец. Ἐκκλησία, «зібрання вірних») - це спільнота віруючих, мирян і священиків, об’єднана спільністю вірувань і обрядовості (як місцева так і спільнота всієї земної кулі). Секта підмінила об'єднання спільно віруючих - на церкву-симулякр, об'єднаних ритуалами піддослідних особин для підтримки власної секти і її цілей (узурпації і знищення конкурентів).

Те саме відбулося і з святами, починаючи з симулякра-різдвяного діда, і закінчуючи березневими і травневими "папойками".

Доведені до межі піддослідності і зубожіння трудящі, полишені всяких прав, першого травня на "демостраціях"-симулякрах, організованих партячєйками, і на галявинах в парках і лісах заливали очі на свою безправність.

А восьмого березня жінка, яка не те, що не може боротися за свої права, а навіть на те голосу не має, переживає "свято боротьби"-симулякр. З поздоровленням від сєкрєтаря партячєйкі: на тобі тюльпанчики і навіть шампанського - роби лиш те, что партія вєліт.

Дєнь савєцкай армії - дєнь мужчін, дєнь 8 марта - дєнь женщін. І безправним піддослідним сподобалося: а чьо - мнє нравіцца, каґда а тєбє заботяцца. Ці два симулякри турботи про людину особливо подобалися нам, совєтікусам, бо можна було якось відволіктися, залить водярою і шампусіком правду про піддослідність, зневагу і безправність і чоловіків, і жінок.

Симулякр залишився жити в наших посттоталітарних серцях. Ми досі не обираємо Раду, нам роблять вигляд, що ми можемо обирати. А насправді ми "обираємо" політика-симулякра, намальованого на піддослідних каналах, або "обираємо" бізнесмена-симулякра, чиї руки вже стомилися тягати з бюджету корупційні кошти, намальованого там само. Досі суди в нашій країні часто-густо носять ритуальний характер, коли правосюддя-симулякр лише зображається: І ми - досі віримо симулякрам. Та що там дивуватися, якщо ми щойно, років тридцять - як почали втікати з країни-симулякра, де громадянами називалися піддослідні раби, а наколошматені десятки мільйонів піддослідих оголосилися вєлікай пабєдай. І звільнення в пабєдє - симулякр, бо захоплення, окупація з десяток незалежних націй для упокорення, приниження і нав'язування їм волі тоталітарної секти - щось не пахне свободою.

По всій країні досі стоять пам'ятники визволителю - симулякру, тому, що прийшов захопити чуже, а не звільнити.

Друга світова війна в Европі закінчилася звільненням лише її половини, а іншу половину наші батьки й діди як заручники й піддослідні просто захопили разом із тоталітарною сектою для її розлогих експериментів над людиною.

гітлер менший напав і захопив, а потім "гітлер" другий прийшов і захопив, насадив сатанинску ідеологію, знищив свободи, повбивав мільйони - і цим можна пишатися? Це - звільнення-симулякр, а насправді - окупація.

Про це західний світ знає, бо пам'ятає слова Черчіля, що для перемоги над гітлером він візьме в союзники навіть диявола. І взяв. Тож назвіть речі своїми іменами, панове: не було всієї перемоги, бо за половину перемоги довелося здати в окупацію половину Европи. І в тій половині і Україна опинилася. І кому здали? Монстру, якого боялися як вогню, якого навіть на олімпіду в Берлін ніхто не кликав у 1936 році - як антилюдяну секту, як державу-вбивцю. Досі Европа не оговталася від свободи-симулякра, принесеного сектою вбивць.

Диявол досі крияться в наших деталях - в пам'ятниках "асвабадітєлю", в "виборах" без вибору, в судах без правосуддя, в "мужскіх" святах вбивць і насильників, в "жіночих" святах без боротьби за права жінки.

Ми досі любимо в собі симулякри: мєньше знаєш - лучше спіш.